1.      КЛАСИФІКАЦІЯ І СТРУКТУРА МАШИН ТА МЕХАНІЗМІВ

 

Машина складається з трьох основних механізмів: рухомого, передавального і виконавчого, а також механізмів управління, регулювання, захисту і блокування.

 

Рухомі механізми представляють собою, електродвигуни змінного струму з короткозамкнутим ротором (закриті, асинхронні, трифазні або однофазні).

Для роботи у вагонах-ресторанах і на суднах використовується електродвигун постійного струму.

 

Передавальний механізм служить для здійснення взаємозв'язку рухомого і виконавчого механізмів. В сукупності руховий і передавальний механізм називають привідним пристроєм або приводом машини. Останній не впливає на характер операцій, котрі виконуються машиною.

Виконавчий механізм визначає призначення і найменування машин. Конструкція його залежить від структури робочого циклу і характеру технологічного процесу, а також вигляду і фізико-механічних властивостей продукту, що піддається обробці. До складу виконавчого механізму входять робоча камера із завантажувальним і розвантажувальним пристроями, а також інструменти для механічної обробки продуктів.

 

За допомогою механізмів управління здійснюється пуск, зупинка і контроль за роботою машини. Механізми регулювання призначені для налаштування машини, а механізми захисту і блокування — для запобігання машини від поломки і аварійного її відключення.

Всі машини, що використовуються на підприємствах торгівлі і в закладах ресторанного господарства, можна класифікувати по структурі робочого циклу, ступеня механізації і автоматизації процесів і по функціональній ознаці.

По структурі робочого циклу розрізняють машини періодичної і безперервної дії. В машинах і механізмах періодичної дії продукт обробляється протягом певного часу, який називають часом обробки, а потім видаляється з робочої камери. Після завантаження нової порції продукту процес повторюється. В машинах безперервної дії процес обробки і вивантаження продукту відбувається одночасно і безперервно.

 

По ступеню механізації і автоматизації розрізняють машини: неавтоматичні, напівавтоматичні і автоматичні. В машинах неавтоматичної дії завантаження, розвантаження, контроль і допоміжні технологічні операції виконуються оператором. В машинах напівавтоматичної дії основні технологічні операції виконуються машиною; ручними залишаються тільки транспортні, контрольні, та деякі допоміжні процеси. В машинах автоматичної дії всі технологічні і допоміжні процеси виконуються машиною.

 

По функціональній ознаці машини і механізми підприємств торгівлі і закладів ресторанного господарства поділяються на ряд груп, обумовлених їх призначенням і дією робочих органів на оброблюваний продукт:

                       

машини і механізми для розділення неоднорідних харчових продуктів;

машини для миття овочів;

машини для миття посуду;

машини і механізми для очищення продуктів від зовнішніх покриттів;

машини і механізми для подрібнення продуктів;

машини і механізми для перемішування продуктів;

машини для формування і розкачування продуктів;

ваговимірювальні пристрої і касові апарати;

підйомно-транспортне устаткування.

 

 

 

 

1.1.Загальні відомості про деталі машин

 

            Машина-це механізм або поєднання механізмів, які здійснюють задані цілеспрямовані рухи для перетворення енергії або виробництва робіт.

             

            Машини можна розділити на два основні класи: машини-двигуни, за допомогою яких один вид енергії перетворюється в інший, зручний для експлуатації, і робочі машини, дія яких направлена на зміну форми, властивостей, стану і положення об’єкта.

             

            Кожну машину можна розділити на деталі, вузли і групи. Деталь-елементарна частина машини, виготовлена із однорідного по назві і марці матеріалу без застосовування збірних операцій. Вузол (збірна одиниця)-виріб, складові частини якого з’єднані між собою на підприємстві-виробника збірними операціями.

             

            Розрізняють деталі машин загального і спеціального призначення. До деталей загального призначення  відносять такі, які входять в склад різних машин і виконують однакові функції. Деталі спеціального призначення зустрічаються тільки в окремих видах машин.

             

            Робоча машина складається з трьох основних механізмів: рухомого, передавального і виконавчого.

             

            Основа робочої машини-виконавчий механізм, який отримує відповідні рухи, виконує робочі операції. Рухомий і передавальний механізм  забезпечує рух, необхідний для роботи виконавчого механізму. Сучасні машини представляють собою чотирьохелементний комплекс, в який крім механізмів входять апарати регулювання і управління.

             

            Основні вузли любої  технологічної машини: станина, корпус, робоча камера, робочі органи, двигун, передавальні пристрої.

             

            Станина-це опора (основа) машини, служить для установки і  монтажу всіх її вузлів.

             

            Корпус призначений для розміщення внутрішніх частин машини. Деколи станину і корпус виконують як одне ціле.

             

            Робоча камера (камера для обробки) – місце, де продукт обробляється робочими органами. Камера обробки з’єднується або виконується як одно ціле і утворює завантажувальний пристрій.

            Робочі органи-деталі або вузли машини, які безпосередньо діють на продукт в процесі його обробки.

             

            Електродвигун являється  джерелом механічної енергії.

             

            Передавальні пристрої передають рух від вала  електродвигуна  до робочого  органу машини, одночасно забезпечуючи потрібну швидкість і направлення руху.

             

             
1.2.ОСНОВНІ ВИМОГИ  ДО МАШИН ТА МЕХАНІЗМІВ

 

Машини і механізми повинні задовольняти вимоги прогресивної технології обробки сировини і продуктів. Для цього необхідно, щоб конструктивні, кінематичні і гідравлічні параметри устаткування, забезпечували оптимальні режими технологічних процесів і високі техніко-економічні показники. Такими параметрами є: питома витрата енергії, питома металоємність, питома витрата води, займана устаткуванням площа та ін., тобто параметри машини, віднесені до одиниці продуктивності.

Робочі органи і інструменти повинні володіти високою зносо-стійкістю, щоб, в процесі роботи частинки металу або матеріалу не потрапляли в продукт і не викликали його псування.

Конструкція деталей, вузлів машин і механізмів повинна бути технологічною, тобто забезпечувати швидку заміну зношених і несправних робочих органів. Розміри вузлів для приєднання змінних виконавчих механізмів виконуються уніфікованими, тобто вузли і деталі — взаємозамінними і стандартизованими. Технологічність конструкції забезпечує також мінімальні витрати в процесі виготовлення і експлуатації машини.

При створенні машин і механізмів  слід дотримуватись стандартизації і уніфікації як машин і механізмів в цілому, так і окремих вузлів, деталей і комплектуючих виробів. Це дозволить скоротити номенклатуру запасних деталей і полегшити виконання ремонтних робіт.

Необхідно, щоб машини і механізми відповідали вимогам техніки безпеки і виробничої санітарії. Для цього машини заземлюють, а робочі органи, інструменти і елементи передачі закривають кожухами, кришками, облицьовуваннями або укладають в корпуси.

Машини, котрі випускаються в даний час все більшою мірою відповідають вимогам виробничої естетики. Правильні пропорції машин, простота їх форми, зручне розташування механізмів управління, завантажувальних і розвантажувальних пристроїв сприяють підвищенню продуктивності праці і створенню безпечних умов роботи.

 

1.3.Види з’єднань

 

 

    Нероз'ємні це з'єднання, які не дозволяють розібрати конструкцію без руйнування з'єднуючих деталей. Нероз'ємні з'єднання можна здійснити механічними способами і силами фізико - хімічного закріплення.

  

     Профільні (безшпоночні) з'єднання.

Ці з'єднання використовують для скріплення рукояток на кінцях валів, для скріплення привідного валу з валом зміщеного механізму.

 

 

 

 

Види заклепочних швів                                                                  Шпоночні з 'єднання.

 

З'єднання деталей машини чи спорудження, яке здійснюється групою заклепок називається заклепочним швом, які за призначенням діляться на стійкі та стійкоплавкі.

Заклепочні з'єднання в значній мірі витіснені зварними, так як мають ряд недоліків, велику трудоємність виготовлення і високу вартість.

Роз'ємні з'єднання - це з'єднання, при яких вузли можна розібрати без руйнування роз'єднуючих деталей.

Різьбові   з'єднання   здійснюються   закріплюючими деталями, які мають різьбу.      

                                  Шпоночні з'єднання.

Шпонки служать для передачі руху від валу до встановлених на ньому деталей і навпаки. Розрізняють ненапружені і напружені шпоночні з'єднання.

Ненапружені шпоночні з'єднання здійснюються за допомогою призматичних і сегментованих шпонок,

Завдяки простоті і надійності конструкцій, зручності збирання і розбирання вузла, низькій вартості шпоночні з'єднання отримали широке використання.

 


Цільові (зубчасті) з’єднання                                           Види зварних швів

                      Цільові (зубчасті) з'єднання.

Бувають   нерухомі   і   рухомі.   Такі   з'єднання використовуються в якості нерухомих при передачі великих обертаючих моментів.

 

 

        Види зварних швів.

 Зварка з'єднання деталей за рахунок сил молекулярного закріплення шляхом місцевого їх нагріву до розплавленого стану.

В залежності від використаного для нагріву джерела енергії розрізняють:

- хімічну;

- хіміко - механічну;

- електрохімічну;

- електромеханічну;

- електричну зварку.

Із сучасних методів використовують зварку ультразвуку і

електро — променеву. Зварка має багато переваг, головні з яких - економія металу і

менша трудоємність виконання.

Пайка процес з'єднання металевих деталей, порівняно легкоплавких металів — припаюванням.

Склеювання з'єднання матеріалів за допомогою розчинів, які

називаються клеями.

 

 


      Штифти використовують в якості встановлюючого елемента, який визначає взаємне розміщення деталей, які доторкаються, а також для кріплення деталей машин, які передають невеликі навантаження. Штифти бувають циліндричні, конічні і конічно—розвідні. Основні їх конструкції стандартизовані.

 

Заклепочні з'єднання використовуються для з'єднання листків, полос, прокатних профілів і т.д. Основний елемент заклепочного з'єднання -заклепка, яка складається з стержня і заклад очної голівки. Клепкою називається процес утворення замикаючої головки (стержень заклепки вставляють в заздалегідь підготовлений отвір з'єднуючої деталі, після чого із виступаючого кінця заклепки формують другу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кріпильні деталі різьбових з'єднань.                                                               Клинові з’єднання.

Болт - представляє собою стержень з різьбою для гайки на одному кінці і головкою на другому.

Гвинт відрізняється від болта тим, що його різьбова частина вкручується в одну із з'єднуючих деталей.

Шпилька - представляє собою стержень з різьбою на обох кінцях. Гайка — має отвір для накручування на різьбовий кінець болта і шпильки.

                                        Клинові з'єднання.

Використовуються для деталей, які потребують швидкого збирання і розбирання. Їх використання обмежене, так як вони мають ряд недоліків, основним з яких є не технологічність конструкції, ослаблення основних деталей прорізами для встановлення клину.